Статті

Василь КЛІЧАК: «Наш словник якісно відрізняється від усіх виданих за часів незалежності»

Деталі

Категорія: Новини

Дата публікації

Автор: Super User

Перегляди: 9020

З нагоди Дня української писемності і мови у Видавничому центрі «Просвіта» побачив світ довгоочікуваний «Словник української мови», підготовлений Інститутом української мови Національної Академії наук України спільно зі Всеукраїнським товариством «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Керівниками науково-видавничого проекту є член-кореспондент НАН України Василь Васильович Німчук, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови НАН України Павло Юхимович Гриценко, голова ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Павло Михайлович Мовчан та директор ВЦ «Просвіта» Василь Йосипович Клічак. Про те, як створювалося видання і які його особливості, спілкуємося з видавцем – Василем Клічаком.

– Василю Йосиповичу, розкажіть, будь-ласка, коли народилася ідея створити такий словник і як від задуму Ви перейшли до конкретної роботи.

– Як зараз пам’ятаю, був 2004 рік. У розпалі Помаранчева революція, але у нас тривали робочі будні. Ми були задіяні на виконання плану комплексних заходів всебічного розвитку української мови. Ця програма почала діяти 2003 року і ми випустили по ній чимало хороших книжок, в тому числі й енциклопедичного, словникового характеру. Наприклад, «Короткий тлумачний словник української мови» для школярів, енциклопедичний словник-довідник «Україна в словах», словник термінологічної лексики. Тобто ми вже мали певний досвід у підготовці словників.

 Коли видавничий центр планував свою роботу на наступний, 2005-й рік Павло Михайлович Мовчан запропонував мені видати якогось доброго словника. Сам я не міг реалізувати такий проект, тож звернувся до Інституту української мови НАН України, директором якого був Василь Васильович Німчук. Запитав його, чи є в інституті щось неопубліковане. «Так, є у нас словник», – відповів Василь Васильович. Цей словник лежав у них у шафі, віддрукований на друкарській машинці, років із 20. Там було близько двох десятків папок, які перейшли у спадок від Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР. Як відомо, Інститут української мови створено 16 жовтня 1991 р. на базі україністичних відділів Інституту мовознавства (теорії та історії української мови, лексикології та лексикографії, культури української мови, діалектології та ономастики). Він продовжив наукові традиції Інституту української наукової мови Української академії наук, який було утворено 30 травня 1921 року на основі термінологічних комісій Українського наукового товариства в Києві та Правописно-термінологічної комісії УАН. Отже, ми уклали угоду, домовилися з науковцями, що беремо цю роботу і почали набір тексту. Відтоді минуло вже понад 7 років...

– Хто саме і як довго працював над створенням словника? «Слово Просвіти» знайомило читачів із виданням «Великий тлумачний словник сучасної української мови», яке побачило світ 2009 року. Чим цьогорічне видання відрізняється від попереднього?

– Це колективна праця. На другій сторінці «Словника української мови» розписано, хто яку літеру робив. Це доктори і кандидати філологічних наук, корифеї-мовознавці, лексикографи: В.М. Білоноженко, А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, І.С. Гнатюк, С.І. Головащук, Г.Н. Горюшина, В.В. Дятчук, В.В. Жайворонок, Г.М. Колесник, Н.Є. Лозова, Н.М. Неровня, Л.С. Паламарчук, Л.О. Родніна, Л.Г. Скрипник, О.О. Тараненко, Т.О. Федоренко, В.Б. Фридрак, В.І. Ярмак.

Звісно, була проведена значна робота, але на видавничому етапі потрібен був хтось один, хто відповідав би за наукову концепцію та загальну наукову редакцію, хто доопрацював би пропоновані матеріали під реалії сьогодення. І Василь Васильович Німчук знайшов таку людину, з якою мені як видавцеві пощастило працювати над словником усі сім років. Це відомий мовознавець, доктор філологічних наук, професор, відповідальний редактор і автор передмови до словника Віталій Вікторович Жайворонок. Він чудовий лексикограф, майстер словникової справи, тому й не дивно, що Віталій Вікторович повністю переробив усю концепцію, розроблену ще в радянський час, чимало додав абсолютно нового матеріалу. І ми отримали геть новий, не схожий на інші видання словник.

Потім була верстка, її читали автори, рецензенти, доктори філологічних наук Є.А. Карпіловська, О.Д. Пономарів, Н.М. Сологуб, які теж зробили багато зауважень. У квітні 2008 року вчена рада Інституту української мови НАН України рекомендувала наше видання до друку. Але потім змінився директор Інституту, довелося закінчувати роботу вже з Павлом Юхимовичем Гриценком. І він виявився теж хорошим, україноцентричним чоловіком, який дуже переймався долею словника. За сприяння Павла Юхимовича останні дві його верстки уважно вичитали співробітники відділу лексикології та лексикографії Інституту.

Пробний наклад словника вийшов друком 2009 року у видавництві «Дніпро» під заголовком «Великий тлумачний словник сучасної української мови». Цьогорічне видання можна вважати більш довершеним, академічним, адже тут враховані всі зауваження і побажання фахівців з Інституту української мови НАН України, ретельніше вивірені технічні огріхи і навіть назва точніше відповідає змістові – «Словник української мови».

– Яке сьогодні ставлення держави до словникової справи? На що Ви звернули увагу, працюючи над проектом? Кому б хотіли висловити свою вдячність?

– У виданні академічних словників мала би бути зацікавленою держава. І те, що вона не приділяє належної уваги виданню словників, – це її великий недогляд, упущення. Адже в державах, де в повазі державна мова, де в повазі її розвиток, популяризація, науковий аналіз – є здорове суспільство. А у нас багато балачок, гасел, але дуже багато всього, що справді потрібно робити, наповнювати конкретним змістом, а не тільки приймати законопроекти. У багатьох галузях ми близькі до катастрофи, зокрема, й у словникотворенні. Абсолютна більшість авторів словника, лексикографів-професіоналів, – літні люди, декого уже й в живих немає. А де молоде поповнення, спадкоємність поколінь? Молодь не поспішає в науку через низькі зарплати. І це велика національна проблема.

Дуже велика вдячність голові ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Павлові Михайловичу Мовчану і за ідею створення словника, і за те, що протягом семи років знаходив кошти для цієї роботи, контролював, як вона просувається. Також увесь цей час я контактував із науковцями Інституту української мови. Теж хочу їм усім подякувати, а особливо професору Віталію Жайворонку. Також хочу зазначити, що видання словника стало можливим завдяки фінансовій підтримці народного депутата України Ігоря Рибакова. Отже, як бачимо, сьогодні великі державні проекти стають дійсністю лише завдяки громадській ініціативі...

– В чому основні переваги нового словника, особливості? Що відрізняє академічний «Словник української мови» від аналогічних видань?

– Сьогодні в Україні є багато словників цікавих, різних, за багатьма стоять впливові і авторитетні люди, але здебільшого не лексикографи. Проти таких видань немає застережень, але слід розуміти, що вони не є професійними, академічними, не враховують багатьох нюансів словникотворення.

Хочу зазначити, що всі сучасні словники походять від академічного одинадцятитомного «Словника української мови» (1970-1980). Але наш словник якісно відрізняється від усіх виданих за часів української незалежності аналогів. Так, «Великий тлумачний словник сучасної української мови», кілька видань якого побачило світ у видавництві «Перун», хоч і має дещо більшу кількість слів, але нічого, окрім їх авторського пояснення, не подає і, крім того, має жахливу, незручну для читання верстку. «Словник української мови», перші два томи якого з 20 випустило видавництво “Наукова думка”, має чимало прикладів, але там зовсім немає інформації про походження слів.

У нашому «Словнику української мови» виділені гнізда слів, джерела слів іноземного походження, афористичні вирази, подано багато ілюстративного матеріалу, зокрема зі словника “Українські приказки, прислів'я і таке інше” М. Номиса 1864 року. Завдяки цьому наш «Словник української мови» інтелектуально багатший за всі аналогічні видання.

Думаю, тисяча примірників, видана зараз, швидко розійдеться і це надзвичайно корисне і цікаве видання ще не раз перевидаватиметься. Тому робота не припиняється, звичайно ж, будуть уточнення, доповнення, і це нормально, адже мова – це живий організм, який постійно розвивається, вдосконалюється.

Спілкувався Євген БУКЕТ

Фото автора

Як приклад типової відмінності між трьома згаданими словниками подаємо відоме українське слово «Вареник».

Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2012. – Т. 2. – В—Відсріблитися.

«ВАРЕ́НИКИ, ів, мн. (одн. варе́ник, а, ч.). Українська національна страва з бездріжджового тіста з ягідною, сирною, м'ясною або овочевою начинкою, яку варять у окропі або на парі. Славний обід у тітки. Простий: борщ з сметаною, вареники з сиром (М. Коцюбинський); Огириха з невісткою за столом вареники ліпили (А. Головко); Сяюча господиня вплила до покою з тацею, на якій стояла макітра паруючих вареників і повна миска сметани (Ю. Винничук).

◇ (1) Як варе́ник у ма́слі (у смета́ні), перев. зі сл. жити – дуже добре, безтурботно або заможно. – Авжеж! Вашій Лукині буде за ним як вареникові у сметані (І. Нечуй-Левицький); Крав [конвоїр], безумовно, мав кілька штаб-квартир .. у кожному селі в молодих одиноких удів і жив собі як вареник у маслі (Ю. Збанацький); – Жив собі як вареник у маслі, – згадуючи минуле, хвастав неодмінно Щербина (В. Чемерис).»

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун, 2001 – 2005, 2007, 2009.

«Варе́ник, -а, ч.Невеликий варений виріб, зліплений з прісного тіста і начинений сиром, ягодами, капустою і т. ін.»

Словник української мови / Кер. В.В. Німчук та ін. / Відп. ред. В.В. Жайворонок. – К.: ВЦ «Просвіта», 2012.

«ВАРЕ́НИК, а, ч. 1. Виріб з прісного тіста, начиненого сиром, ягодами, капустою і т. ін., який варять в окропі або на пару. Сметаною вареників не зіпсуєш (прислів’я). 2. тільки мн.: варе́ники, ів. Традиційна українська страва, яка здавна вживалася під час урочистих трапез, на весіллі, поминках, хрестинах, на гостинах, присвячених храмовим святам, на толоках і обжинках. // У народній уяві – традиційний символ заможного життя. ◇ Як в. у ма́слі – дуже добре, безтурботно; заможно. // зменш.-пестл. варе́ничок, чка, ч. Постійте, варенички, прийде на вас Масниця (приказка). // прикм. варе́ничний, а, е. В. сервіз; Зайти у вареничну (ім., ої, ж.: різновид їдальні).»